Конечне
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:39, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Конечне, нар. 1) Непремѣнно, неизбѣжно. Вони почули, що за пшеницею треба конечне йти в двір фараонів. Опат. Любилося двоє дітей сердечне, присудив Господь розлучити конечне. Грин. III. 251. 2) Не конечне. Не совсѣмъ, не очень. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість. МВ. (КС. 1902. X. 143).