Безконечне

Безконечне, нар. Безконечно.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачний словник української мови у 20-ти томах [1]

БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ 1. Який не має ні початку, ні кінця.

Буйні каштани стоять безкінечною шпалерою й тримають на сонці чудесні свічі. (І. Багряний)

Хіба я можу впевненим бути, що не відхиляться двері .. і з невідомої темряви, такої глибокої та безконечної, не почнуть виходити люди... (М. Коцюбинський)

Безконечним океаном Голубіють всюди далі. (М. Нагнибіда)

І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому. (Т. Шевченко)

В'ється степова дорога безконечна, покручена, запетльована, як слід хижого звіра. (Григорій Тютюнник) Котиться безконечний бурий шлях, скрегоче важко залізо. (О. Гончар) Природа в цілому – це безконечне, необмежене в просторі і часі, різноманітне у своїх проявах. (з наук. літ.)

2. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).

Всякий, хто бував у таких закладах [для божевільних], знає те почуття страху, жалості безконечної. (Леся Українка)

3. Який дуже довго триває; тривалий.

Сі години безконечні! Кожна з них – замерзла вічність. (Леся Українка) Життя не давало покою: .. воно голосно гомоніло, свою безконечну пісню заводило. (Панас Мирний)''

Нестерпно довго й нудно тягнулася безкінечна ніч. (В. Козаченко) Волочачись по полях та зарінках, вони вели з собою безконечні розмови. (І. Франко) До темряви й до реального стану повертала його ломота в костях від безкінечного сидіння. (І. Багряний)