Харкати

Харкати, -каю, -єш, гл. Харкать. Зачав плювати та харкати. Драг. 90. Стогнали, харкали.... Котл. Ен.

Тлумачення слова у сучасних словниках

[1] ХАРКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Випльовувати мокротиння (іноді з кров'ю) при кашлі, прочищаючи горло; плювати мокротинням. Хаджі Абдула сапав, харкав, плював і зовсім втомився од довгої промови (Коцюб., II, 1955, 156); З'являючись на млин .., старший мірошник похмуро сопе, безперестану чадить смердючим самосадом і погано харкає (Вол., Місячне срібло, 1961, 192); Він хворів на сухоти, весною в часи відлиги валився з ніг і харкав кров'ю (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17) Сев часом плював за борт і витирав хусткою обличчя (Ю. Яновський); Кілька разів падав [Тимко], зводився, знову біг, випльовуючи з рота сніг (Григорій Тютюнник); Кирило замовк, запахкав цигаркою, важко спльовуючи перед себе (О. Досвітній); [2]

особа	однина	множина
Наказовий спосіб
1 особа		ха́ркаймо
2 особа	ха́ркай	ха́ркайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа	ха́ркатиму	ха́ркатимемо, ха́ркатимем
2 особа	ха́ркатимеш	ха́ркатимете
3 особа	ха́ркатиме	ха́ркатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа	ха́ркаю	ха́ркаємо, ха́ркаєм
2 особа	ха́ркаєш	ха́ркаєте
3 особа	ха́ркає	ха́ркають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р.	ха́ркав	ха́ркали
жін. р.	ха́ркала
сер. р.	ха́ркало

Ілюстрації

Див. також

ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИрозм.;ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ[ЧВІ́РКАТИ]розм.,ЦВІ́РКАТИрозм.,ЦИ́РКАТИрозм. (крізь зуби); ХА́РКАТИрозм.,ХАРКОТІ́ТИрозм. (при кашлі, прочищаючи горло). - Док.: плю́нути, ви́плюнути, сплю́нути, плю́хнути, чви́ркнути[чві́ркнути], цві́ркнути, ци́ркнути, ха́ркнути