ЗАВДАННЯ 2

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:38, 13 жовтня 2019; Rohetman.pi18 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

БЛОГ КОНСУЛЬТАЦІЙ

Блог може бути за прикладом такого: https://dnz13golova.blogspot.com/

Структура блогу міститиме наступний матеріал для консультацій:

                                               Консультація для вихователів 
                                                       «ВИДИ РУХЛИВИХ ІГОР»

Рухливі ігри поділяють на види – за змістом і характером рухових дій, за ознакою переважаючого основного руху, ступенем фізичного навантаження, а також ігри та ігрові вправи з елементами спорту.

 За змістом і характером розрізняють:
  • сюжетні рухливі ігри;
  • • несюжетні рухливі ігри;
  • • ігрові вправи;
  • • ігри-естафети;
  • • змагання;
  • • атракціони.
 В основу сюжетних рухливих ігор покладено певний сюжет – дії людей, тварин, птахів, природні явища тощо.
 Несюжетні рухливі ігри передбачають ігрові дії, що пов’язані не з розігруванням сюжету, а з виконанням конкретного рухового завдання – ігри на кшталт ловиток.
 Естафети – командні рухливі ігри на швидкість виконання рухового завдання з обов’язковим передаванням естафети (предмета або дотиком).
 Змагання побудовані на швидкості виконання рухового завдання, що передбачає боротьбу між двома гравцями, підгрупами дітей, командами одночасно без передачі естафети.
 Атракціони побудовані на елементах змагань. Рухові завдання виконують у незвичних умовах та веселих ситуаціях. Діти змагаються кожен за себе.
 Ігрові вправи сюжетного і несюжетного характеру – організовані рухові дії, спрямовані на виконання конкретних рухових завдань.

Чим відрізняється рухлива гра від ігрової вправи?

Рухлива гра має в основі ігровий задум – образний або умовний. Її використовують на етапі закріплення та вдосконалення рухових навичок. 
Зміст гри визначає ігрові дії дітей. У грі є сюжет, ролі, правила. Вихователь контролює дотримання правил. Діти грають усією групою або підгрупою. 
Спільні дії дають змогу дітям радісно переживати, активно рухатися.
Завдання ігрової вправи – навчити певного руху. Їі використовують на етапі розучування рухової дії, закріплення та вдосконалення рухових навичок. 
Ігрову вправу виконує кожна дитина індивідуально. Вихователь домагається, щоб усі діти засвоїли рухи. Ігровий характер вправ приваблює дітей, викликає позитивні емоції.
 За ознакою основного руху, що переважає, розрізняють ігри:
  • • з ходьбою;
  • • бігом;
  • • стрибками;
  • • лазінням;
  • • метанням;
  • • на орієнтування у просторі.
 За ступенем фізичного навантаження:
  • • ігри великої рухливості;
  • • середньої рухливості;
  • • малої рухливості.
До ігор великої рухливості належать ті, зміст яких становлять інтенсивні рухи – біг, стрибки в поєднанні з іншими рухами. У цих іграх активну участь 
бере вся група дітей.
В іграх середньої рухливості характер рухів спокійний. У цих іграх також бере участь вся група дітей. До ігор середньої рухливості належать усі 
хороводні ігри.
  В іграх малої рухливості рухи виконують у повільному темпі підгрупа або декілька дітей.
  Ігри та ігрові вправи з елементами спорту – баскетбол, футбол, городки та ін. Такі ігри потребують чіткого пояснення й дотримання правил, які 
  визначають процес змагань між окремими дітьми або командами. Кожна дитина має володіти технікою рухів – руховими навичками, які визначають 
  результат змагань. Адже прагнення результату – характерна особливість таких ігор. Що старші діти, то більше їх хвилює позитивний результат, 
  перемога. Рухливі ігри з елементами спорту ефективні за таких умов:
  • • різноманітність рухового змісту;
  • • зручне та безпечне місце проведення;
  • • достатня кількість атрибутів та обладнання.
 Для того, щоб зберегти інтерес дошкільників до рухової діяльності, поступово й послідовно ускладнюйте та урізноманітнюйте ігри. Не стримуйте дитину 
 не заважайте їй грати, рухатися, розвиватися.