Когут
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:35, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ко́гут, -та, м. 1) Пѣтухъ. Два когути, два дима, дві господині ніколи не погодяться. Ном. 2) Тетеревъ (у гуцуловъ). Шух. І. 237. 3) Пѣтушье перо на шляпѣ гуцула. Шух. І. 128. Ум. Когутик. Ув. Когутище. Є у мене когутище, що всю нічку кукуріче. Нп.
