Вереск

ВЕ́РЕСК, у, чол. 1. Пронизливий, різкий крик, виск. Жіночий вереск роздирав вуха (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 355); Дітлахи-пастушки з вереском і свистом вибігали навперейми машині (Юрій Смолич, I, 1958, 52); Надвечір величезне дворище сповнилося муканням корів, овечим меканням і страшенно неприємним свинячим вереском (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 68). 2. Високий, пронизливий, неприємний звук (від тертя металевих, дерев'яних і інших предметів). Вереск коліс з кожною хвилиною замирав (Петро Панч, Іду, 1946, 74); // Про дуже голосний, різкий звук мисливського рогу, сирени і т. ін. Залунав по горах і лісах роговий вереск і урвався (Іван Франко, VI, 1951, 80); Пронизливий вереск автомобільної сирени ще не стихав, відколи машина в'їхала до міста (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 77).