Клятьба
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:27, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Клятьба́, -би, ж. 1) Проклятіе. Слухайте, пановемолодці, як то жіноцька клятьба дурно йде. ЗОЮР. І. 217. 2) Заклятіе. Як німа клятьба, то візьмеш скарб, а то, кажуть, ні. Канев. у.