Щурячий

Щурячий, -а, -е. 1) Крысиный. Желех. 2) Принадлежащій, свойственный стрижу. Уся круча в щурячих норах. Харьк. у.

Сучасні словники

ЩУРЯЧИЙ 1, а, е. Прикм. до щур1; // Такий, як у щурів. — Я вуса ці викохую аж тридцять год. — Оці?! — захихотіла шинкарочка. — Оці щурячі хвостики? (Олександр Ільченко, Козацькому роду... 1958, 505).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 611.

Іншими мовами світу

Українська-Англійська щурячий rattier, rattiest, ratty

Українська-Німецька щурячий verlottert

Українська-Російська щурячий ветхий, злой, крысиный, мизерный, раздражительный