Пшикати

Пшикати, -каю, -єш, сов. в. пшикнути, -ну, -неш, гл. 1) Шипѣть, зашипѣть (о горячемъ желѣзѣ, брошенномъ въ воду). 2) Только несов. в.? Употреблять часто звуки пш (о польской рѣчи). Нехай аакають вельможні з москалями, як цвенькали та пшикали з ляхами. К. Дз. 34.

Сучасні словники

ПШИКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що пихкати. [Павло:] А що, згадали рогатого, от він і вскочив у люльку та й почав пшикать!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 387); Купка якась будинків манісіньких, якісь поміж тими будиночками стежечки, на будиночках на тих якісь пуцьвіріночки димком пшикають... (Остап Вишня, I, 1956, 209).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 415.

пши́кати дієслово недоконаного виду розм.