Чутка
Чутка, -ки, ж. 1) Слухъ, вѣсть. Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше. Ном. № 4452. Ані виду не видати, ані чутки не чувати. Ном. № 1940. 2) Шишка ели. Вх. Уг. 276. 3) = Шулка. Вх. Уг. 216.
Сучасний словник
ЧУТКА, и, жін. Вістка, повідомлення про кого-, що-небудь. Чутка про дикий бал у панському дворі пішла по селу й нікого не здивувала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 74); [Аецій Панса:] Що ж там сталось? про се до мене чутка не дійшла (Леся Українка, II, 1951, 368); Чутка про мандрівних акробатів облетіла слободу з дивовижною швидкістю (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 128); // перев. мн. чутки, ток — відомості, вісті, вірогідність яких не встановлена. Чутки про літературні справи не дуже радісні (Панас Мирний, V, 1955, 419); Ще за рік до арешту долинули до Тараса Григоровича чутки, що Брюллов переживає якусь внутрішню кризу, якесь переоцінювання колишніх естетичних норм (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 298); Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 6); Чутки з батьківщини йдуть зовсім не радісні: голод, епідемії, руїна (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 11). ♦ Глуха чутка — невиразні перекази про когось, щось. — Парасочко! моя доле!.. Швидко не стане мене тута. Хіба яка глуха чутка донесе до мене звістку, що тут робиться з вами... (Панас Мирний, IV, 1955, 52); І чутка пропала див. пропадати; Нема (немає) чутки див. нема; Ні чутки — ніяких вістей, нічого не чути. Минуло різдво, відсвяткували й водохреща, а з столиці ні чутки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117); Ні чутки, ні вістки (ні звістки) [немає] від кого, про кого — ніяких вістей від когось, нічого невідомо про кого-, що-небудь. Все як би у якусь безодню запало. Нізвідки ні чутки, ні вістки, ні ніякого порятунку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 198); Вже більше року ні звістки, ні чутки не було від Данька (Олесь Гончар, II, 1959, 345); Пропав без чутки див. пропадати; Пускати (пустити) чутку див. пускати; Розпускати (розпустити, поширювати і т. ін.) чутку (чутки) — те саме, що Пускати (пустити) чутку (див. пускати). І Карпо розпустив по селу чутку, що Грицько мав був налякати Пріську (Панас Мирний, III, 1954, 58); Чутка [є, була] така, що...; Є чутка (чутки), що... — чути; кажуть, що... — Хто се тобі сказав? — Хто б не сказав, а чутка така, що ти бенкетуєш, із ними незгірш од міщан (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 123); А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 43); Напишіть, як Ви себе почуваєте. Певно, краще, бо є чутка, що у Вас морози, сухо (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 423); — Є чутки, що незабаром на Київському вузлі почнеться страйк, — говорить Кайт і спиняється (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 56); Чутка йде (пішла, пройшла, шириться, поширилась, розноситься, рознеслася, розходиться, розійшлася і т. ін.) — поширюються звістки про кого-, що-небудь. Десь на шляху, біля діброви, У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 142); Та через кілька днів пішла чутка по селі, що за голос [на виборах] не вільно брати гроші, бо то зрада (Лесь Мартович, Тв., 1954, 182); Восени пройшла чутка, що в Богу слав приїдуть на квартири гусари (Нечуй-Левицький, III, 1956, 133); Одгуляли весілля, молоду привезли до Ониська, — Йосипа все не було. Тілько чутка про його щодня росла-ширилась, то приносила одно, то приносила друге (Панас Мирний, IV, 1955, 40); — Гетьман, гетьман прибув! — пішло скрізь по таборові; і, скоро рознеслась така чутка, зараз деякі бурли [бурлаки] схаменулись, подумали про свою голову (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 158); Востаннє бачили люди молодицю з дівчинкою тоді, як востатнє чутка було розбіглася, що Кармелюк визволивсь (Марко Вовчок, I, 1955, 369).
