Клопітний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:24, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Клопітни́й, -а́, -е́. 1) Заботливый. Я їй довожу гарненько, беруся розсудливо... та шкода люю розуму клопітного. МВ. II. 131. 2) Безпокойный, хлопотунъ, надоѣдливый (о человѣкѣ). Іван клопітний чоловік, о) Хлопотливый, безпокойный (о дѣлѣ). Зареклися, що сами з родувіку у таке клопітне не вберемось. МВ. III. 49.
