Кло
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:23, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кло, кла, с. 1) Ребро, грань, гребень предмета. Доґи (= клепки) клом боками щільно приставали до себе. Шух. І. 249. 2) Клыкъ (свиной). Болѣе употр. во мн. ч. кла. Желех. Вх. Лем. 425. 3) Ростокъ. Цибуля пущат кла. Вх. Лем. 425.