Кихкати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:10, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ки́хкати, -каю, -єш, гл. Смѣяться. І почали кихкати усі чотирі. Св. Л. 196. І старі на печі, вовну скубучи, пихкають, а вона й не всміхнеться. Г. Барв. 103.