Торочини

Торочини, -чин, ж. Свадебный обрядъ, состоящій въ томъ, что дѣвушки пришиваютъ торочки́ до рушникі́в. Шейк. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}

Сучасні словники

[1]

торочини-ин, мн., етн.Весільний обряд – пришивання дівчатами торочок до рушників.

В масовій культурі

Вона думала, що то шуточки, А він прийшов торочити рушнички. (Весільна пісня) Перед весіллям у п’ятницю ввечері молодик бере з собою старосту, старшого буярина, одного-двох буяринів, хліб, горілку і йдуть до молодої "торочити рушники".

У хаті вітаються: молодик цілує тата й маму в руку, а як є хто з старих, то й їх; буярин теж цілує старих у руку.

Їх чекають з вечерею. Молода запросить кілька дружок. Сідають усі за стіл вечеряти. Молодик ставить на стіл свою горілку, батько ставить і свою пляшку.

По вечері дружки з буярами мають порізати звій чи два рушників на понеділок для сватів, - будуть рушниками дарувати. Дружки міряють, а буяри ріжуть. Сміх, жарти.

От це - «торочать рушники».

При цьому старша дружка намагається виміряти й нарізати рушників так, щоб старший буярин не помітив, скільки їх є. вона й дружки вживають усіх засобів, щоб збити його в рахункові хоч на один рушник, аби не точно. Коли їй це вдасться, то старший боярин мусить їм поставити пляшку горілки. Коли він не візьме їм горілки, то це для нього неслава. Вона може це випом’янути при челяді і завдати йому страму.

Часто бувало й так, що той хлопець і та дівчина, які на цім весіллі ведуть роль старшого буярина і старшої дружки, - або вже заручені, або скоро заручаться, - це в недалекому майбутньому нове молоде подружжя.

Автор: Гнат Танцюра, «ВЕСІЛЛЯ в селі Зятківцях». Київ

Ілюстрації