Кеп
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:03, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кеп, кепа и кпа, м. 1) Дуракъ, глупецъ. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 6815. Не таким кпам, панебрате, в Польщі крулювати. О. 1863. II. 54. 2) Карточная игра въ дураки. Які ж були до карт охочі..., гуляли часто до півночі... у памфиля, в візка і в кепа. Котл. Ен. III. 9.
