Келія
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:02, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ке́лія, -лії, ж. Келія. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. І. 162. Перевезти із келії в хату на помості. Шевч. 194. Ум. Ке́ленька, келієчка, келійка. Велю слугам келеньку зробити, велю старцю у келенці жити. Нп. Сидить (чернець) у себе в келійці, чита боже слово. Рудч. Ск. II. 201. Ой построю келієчку на крутій горі. Нп.
