Поль Гоген
Зміст
Життєпис
Дитинство
Народився в Парижі 7 червня 1848. Його батько, Кловіс Гоген (1814—1849), був журналістом у відділі політичної хроніки журналу Тьєра і Армана Мара «Насьональ», одержимим радикальними республіканськими ідеями; мати, Аліна Марія (1825—1867), була родом з Перу з багатої родини. Її матір'ю була відома Флора Тристан (1803—1844), що розділяла ідеї утопічного соціалізму і що опублікувала в 1838 році автобіографічну книгу «Поневіряння парії».
У 1849 році, після невдалого антимонархічного перевороту, Кловіс, не відчуваючи себе в безпеці на батьківщині, вирішив залишити Францію. Разом з сім'єю він відбув у Перу, де мав намір осісти в родині своєї дружини Аліни і відкрити власний журнал. Цим планам не судилося збутися. По дорозі до Південної Америки Кловіс помер від Серцевий напад серцевого нападу.
Таким чином, до семирічного віку Поль жив у Перу і виховувався в родині матері. Враження дитинства, екзотична природа, яскраві національні костюми, безтурботне життя в маєтку дядька в Лімі залишилися в його пам'яті на все життя, залишивши відбиток на його невгамовній спразі до подорожей, в тязі до тропіків.
Повернення до Франції
У 1855 році, коли Полю було 7 років, він з матір'ю повернувся до Франції, щоб отримати від дядька по батьківській лінії спадок, і оселився в Орлеані зі своїм дідом. Гоген швидко навчився французької і почав здобувати освіту. Після навчання в декількох місцевих школах, Гогена відіслали вчитися до престижної католицької школи-інтернату — «Petit Séminaire de La Chapelle-Saint-Mesmin». У школі він провів три роки. У 1861 році Аліна відкрила швейну майстерню в Парижі. Коли Гогену було 14 років, він вступив до Лоріольського інституту в Парижі, в підготовчу школу морської академії, Але він не витримав конкурсу, повернувся до Орлеану й провчився останній рік в ліцеї Жанни Д'арк. У грудні 1865 найнявся в плавання «курсантом» (учнем лоцмана). До 1871 року він майже безперервно перебував у плаванні по всьому світу: в Південній Америці, вСередземному мор і в північних морях. Будучи в Індії, він дізнався про смерть матері 7 Липня 1867 року з листа від його сестри Марі.
Мати у своєму заповіті рекомендувала йому «зробити кар'єру, так як він абсолютно не здатний викликати до себе прихильність друзів сім'ї і може незабаром стати дуже самотнім». Однак, прибувши в Париж в 1872 році, він отримав підтримку знайомого йому з дитинства друга матері Гюстава Ароза, біржового дільця, фотографа та колекціонера сучасного живопису. Завдяки його рекомендації Гоген отримав посаду біржового брокера. Він став успішним паризьким бізнесменом і залишався таким ще 11 років. У 1879 році він заробляв 30,00 франків в рік як фондовий маклер, і стільки ж заключаючи угоди на арт-ринку. У 1873 році Гоген одружився з молодою датчанкою Метт-Софі Гад, яка була вхожа в сім'ю Ароза. Гоген став і батьком: в 1874 році народився Еміль, Аліна (1877), Кловіс (1879), Жан-Рене (1881) і Поль (1883). У наступні десять років становище Гогена в суспільстві зміцнювалося. Його сім'я займала все більш комфортабельні квартири, де особлива увага приділялася майстерні художника. Гоген, як і його опікун Ароза, «колекціонував» картини, особливо імпресіоністів, і писав сам. Але в 1882 році Паризький фондовий ринок обвалився, а арт-ринок скоротився. Заробіток Гогена різко погіршився, і він зрештою вирішив займатися живописом в 26 років.
Початок кар'єри живописця
Не отримавши художньої академічної освіти, він почав самонавчання, досліджуючи твори улюблених художників, таких як Гюстав Курбе, Ежен Делакруа ,Поль Сезан і Едґар Деґа. З 1873—1874 року з'явилися його перші пейзажі, один з них виставлено в Салоні 1876 року. Гоген познайомився з художником-імпресіоністом Камілем Піссарро до 1874 року, але їх дружні стосунки почалися з 1878 року. Гогена запросили брати участь у виставках імпресіоністів з початку 1879 року: колекціонери поступово сприймають його як вдалого художника. Він провів літо 1879 у Піссарро в Понтуазі, де писав сади і сільські пейзажі, схожі на пейзажі «метра», як і все те, що він створював аж до 1885 року. Піссарро познайомив Гогена з Едгаром Дега, який надалі підтримував Гогена, купуючи його картини і переконуючи це робити Дюрана-Рюеля, торговця картинами імпресіоністів. Дега став власником 10 полотен Гогена, в тому числі «Прекрасної Анжели», «Жінки з плодом манго», або «Хіна тефатоу».
У 1884 році Гоген переїхав з сім'єю в Копенгаген, де продовжував працювати брокером. Однак, з часом, ставши займатися живописом весь свій час, Поль залишив дружину і п'ятьох дітей в Данії і повернувся до Парижа в 1885 році.
Становлення
У 1886—1890 роках Гоген майже весь час проводив в Понт-Авені (Бретань), де спілкувався з групою художників, близьких до символізму. Перший раз художник попрямував туди в 1886 році, бажаючи відпочити від Парижа і трохи заощадити: життя там було помітно дешевшим. Сім'я Гогена нерідко переживав фінансову скруту, і, щоб утримувати дружину й чотирьох дітей, в 1887 р. він поїхав на будівництво Панамського каналу, де написав кілька екзотичних пейзажів.
Острів Мартиніка, куди Гоген поїхав у 1887 році разом з художником Лавалем, з яким він познайомився в Бретані, допоміг здійснити у творчості майстра еволюцію, зробивши помітними в його роботах японський вплив.
У 1888 році деякий час жив у Вінсента ван Гога в Арлі і працював з ним. Перебування закінчилося сваркою, пов'язаної з одним з перших нападів божевілля у Ван Гога.
На Таїті
Відчуваючи з дитинства, проведеного в Перу (на батьківщині матері), тягу до екзотичних місць і вважаючи цивілізацію «хворобою», Гоген, бажаючи «злитися з природою», в 1891 році поїхав на Таїті, де проживав у Папеете, і де в 1892 році написав 80 полотен. Після короткочасного (1893—1895 роки) повернення до Франції, через хворобу (сифіліс) і відсутність коштів він назавжди від'їхав до Океанії— спочатку на Таїті, а з 1901 року — на острів Хіва-Оа (Маркізькі острови), де взяв собі в дружини молоду таїтянку і працював на повну силу: писав пейзажі, оповідання, працював журналістом. На цьому острові він і помер 8 березня 1903 р. Незважаючи на хворобу, бідність і депресію, що привела його до спроби самогубства, найкращі свої роботи Гоген написав саме там. Спостереження за реальним життям і побутом народів Океанії сплітаються в них з місцевими міфами. На великих площинних полотнах він створив статичні та контрастні за кольором композиції, глибоко емоційні й водночас декоративні.
