Сікач
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:56, 12 січня 2019; A.kozachuk (обговорення • внесок)
Сікач, -ча, м. Сѣчка (для рубки капусты). Харьк. г., Угор.
Сучасні словники
1. Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь. Вряди-годи чуємо, немовби хтось сікачами м'ясо на стільниці сік (Іван Франко, II, 1950, 341); Патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав [Петро] з тушки ліве крило (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 270); Павло.. зняв з комина сухого тютюнового бадилля і став дробити його сікачем у вербовому коритці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 133).
2. Машина, механізм для різання чого-небудь. Для ферм великої рогатої худоби створено й такі машини, як скирторіз, сікач силосу.. та багато інших.Торф'яний сікач. 3. Елемент бойового гопака – удар ребром долоні. 4. Дорослий самець кабана або морського котика (з іклами).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
. .
