Коромисло

КОРО́МИСЛО, а, сер. 1. Дерев'яна вигнута палиця з зарубками або гачками на кінцях, якою носять на плечах відра з водою тощо. Несучи на коромислі коновки з водою, вона, твердо ступала по розмоклій глині босими, червоними ногами (Іван Франко, I, 1955, 82); Параскіца набрала води й скинула коромисло на плечі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 272); Зінька, ..не кваплячись, заходилася складати на коромисло випрану білизну (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 19); * У порівняннях. Позаду нього теліпався вигнутий коромислом вовчий хвіст (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 54). ♦ Дим коромислом див. дим. 2. Рід важеля з точкою опертя посередині, який застосовують у вагах, паровій машині тощо. Головною частиною.. терезів є коромисло (Фізика, I, 1957, 21). 3. Дитяча гра, суть якої в тому, що двоє стають один до одного спиною і, переплівшись руками, по черзі нагинаються вперед, підіймаючи один одного.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 297.

Ілюстрації