Качур
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:54, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Качур, -ра, м. 1) Селезень. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. А качечка випливає з качуром за ними, ловлять ряску, розмовляють з дітками своїми. Шевч. 660. Дикий качур все на воді і днює, й ночує. Чуб. V. 265. 2) Рабочій, перевозящій грузъ на тачкѣ. Ростовъ-на-Дону. Ум. Качурик. Зморозь того качурина, нехай качка кваче. Нп. Ув. Качурина. Заріж, сину, качурину, нехай качка кваче. Чуб.