Карбач
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:45, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Карбач, -ча, м. 1) Кнутъ, плеть, нагайка. А козаченько оглядається, карбачем оббивається. Макс. Карбачем по спині затинає. ЗОЮР. І. 218. 2) Жгутъ въ игрѣ. Мил. 56.