Караул
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:44, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Караул, -лу, м. (Заимств. изъ русск. языка) = Калавур. Як опанували Умань, то й поставили усюди свій караул. ЗОЮР. I. 299. Ой кругом церкви, церкви січової караули стали. Нп.