Калячити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:33, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Каля́чити, -чу, -чиш, гл. Быть невнимательнымъ, разсѣяннымъ? зѣвать? ротозѣйничать? Піддружий, ти там що калячиш? про тебе так усе дарма! буяри роблять що не бачиш? дичись, уже шишок нема. Алв. 36.