Калічити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:32, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Калічити, -чу, -чиш, гл. 1) Увѣчить, калѣчить. Скинь її (свиту) зараз, скинь!.. Ти себе покалічиш. А селяне носять та й не калічать же себе. Левиц. Пов. 159. 2) Уродовать, искажать, извращать. Не з щиростю... приступає до рідного слова, та і почне його калічить. О. 1861. IV. 34.
