Калач
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:30, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Калач, -ча, м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 142З. Чужим діткам дулі, а нашому калачі, щоб спало уночі. Мет. 3. Вип’є коряк меду чи горілки, калачем закупіть. К. ЧР. 273. 2) Дѣтская игра, въ которой лежащій внизъ лицомъ ребенокъ, имѣя на своей спинѣ пальцы сидящихъ вокругъ дѣтей, угадываетъ по счету словъ пѣсни, на чьемъ пальцѣ остановилось кольцо. Чуб. III. 99. Ум. Калачик.
