Калавур
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:29, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Калавур, -ра, м. Заимствов. изъ русскаго языка. 1) Караулъ. Ой кругом церини січової калавури стали. Нп. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40. 2) Крикъ: караулъ! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16.
