Термінувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:34, 3 грудня 2018; Dvdvorianets.ij18 (обговорення • внесок)
Термінува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Проживать опредѣленное время (особенно въ обученіи мастерству). Я термінував п’ять літ, заким визволили в челядники. Шейк.
У сучасних словниках
ТЕРМІНУВАТИ 1 , ую, уєш, недок. і док., перех., спец. Називати що-небудь якимсь терміном; давати певну наукову назву чому-небудь.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 88.Коментарі (0)
ТЕРМІНУВАТИ 2, ую, уєш, недок., діал., заст. Учитися певний час у ремісника. — Досі ми термінували, тепер мусимо майстрами зробитися (Іван Франко, III, 1950, 397).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 88.
