Трісочка
Трісочка, -ки, ж. Ум. отъ тріска.
Сучасні словники
ТРІ́СОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до тріска. — Назбирає [син] трісочок оце та й майструє хатку чи там хлівець (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 16); Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Андрій Головко, II, 1957, 28); Сірник ледве тремтів у руці Аксель, яка, схилившись на коліна, стежила за вогником, що поволеньки скручував білу трісочку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 267); — Я поб'ю на тобі оце мотовило на трісочки, як ти не впиниш своєї жінкиї (Нечуй-Левицький, II, 1956, 299); * У порівняннях. Задня керма хруснула, мов трісочка (Гнат Хоткевич, II, 1966, 391); Шхуну знов кидало з хвилі на хвилю, як трісочку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 288).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
