Тітчин
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:04, 27 листопада 2018; D.nastas (обговорення • внесок)
Тітчин, -на, -не. Тетушкинъ, теткинъ.
Сучасні словники
ТІ́ТЧИН, а, е. Прикм. до тітка; належний тітці. Не доїхавши до тітчиної хати, Гриць спинив воли (Марко Вовчок, I, 1955, 38); Веселий, ніби дитячий сміх розтулив тітчині вуста й розлягся по хаті разом з дядьковим сміхом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 464); На цьому проклятому зіллі й коза — уся тітчина худоба — не пасеться (Михайло Стельмах, I, 1962, 138).
Ілюстрації
|
|
|
|
