Таборище

Таборище, -ща, с. Мѣсто прежняго табора, прежней стоянки, лагеря. Стоїте ви залогами в старих таборищах. К. Досв. 225.

Сучасні словники

ТАБОРИЩЕ, а, с . 1. Місце, де розташований або де був колись табір (у 1-3 знач.). [Гелен:] Підіть за браму - зник ахейський табор [табір], лиш кінь один стоїть на таборищі, - богам троянським в дар дали ахейці того коня (Л. Укр., II, 1951, 302); А над радгоспним степом тим часом звихрюється клубочком курява, мчить звідти вилиняла директорська «Побєда», підкочує, зупиняється перед таборищем каналобудівників (Гончар, Тронка, 1963, 79)