Сердак
Сарда́к, серда́к (очевидно, від тур. şirdag, şerdak — «вид одягу»)[1] — верхній короткий сукняний одяг з рукавами, який був поширений у західних областях України, в тому числі у представників етнографічної групи українців гуцулів.
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Сердак, ка, м. Верхнее теплое суконное платье галицкихъ крестьянъ, расшитое шнурками. Гол. Од. 68. Kolb. I. 35. Шух. I. 126. 128.
Сучасні словники
Словник української мови
САРДА́К, СЕРДА́К, а, чол., заст., діал. Рід верхнього теплого короткого сукняного одягу. Він не має нічого, крім того, що на собі, крім оцього старого сардака (Іван Франко, IV, 1950, 399); Сидить [легінь], такий прибраний, такий яскравий; сардак висить на однім плечі; лице якесь задумане (Гнат Хоткевич, II, 1966, 81); Федір Штола зняв сардак, кинув у кут (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 12); Вона накинула на себе сердак і побігла (Ольга Кобилянська, II, 1956)
Ілюстрації
|
|
|
|
Цікаві факти
1.Сардак носили поверх кептаря не застібнутим або навпаки.
2.Шили сардаки з темно-сірого, чорного сукна. Оздоблювали вишивкою, шнурковим гаптуванням, китицями та іншим.
3.Крій сардака був надзвичайно простий. Брали два клаптики сукна. Один клаптик залишався цілим, а інший (перед) розрізався на дві поли (частини). Сардак шили прямим, не до стану і без вусів, а по боках внизу пришивали великі клини. Рукави були теж прямо викроєні та зарублені внизу.
4.Такі сардаки носили в горах, на Підгірцю, на Задністовї. Сердаки були чорної або білої барви та розшиті крученими шнурками. В горах сардаки були короткі, а чим ближче до долини, тим довшим ставав сардак. Над Дністром сардаки були довжиною до середини гомілки. В Станіславському повіті, біля Калуша та Лисця носили білі сардаки особливого крою, з виложистим коміром та оздоблені обшивкою.
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/сердак
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Сардак
