Слизько
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:05, 26 листопада 2018; L.varchenko (обговорення • внесок)
Слизько, нар. Скользко. До церкви слизько, до дівчат близько. Ном. № 8792. Ум. Слизенько, слизьке́нько.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 353.
СЛИ́ЗЬКО. Присл. до слизький. Взявся [Іван] чистити коропчаків. Луска сипнула на лице, риба слизько вихоплювалася з рук (Євген Гуцало, Скупана.., 1964, 247);
// у знач. присудк. сл. Де дощ іде, а де слизько! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 288); У нас нині відлига, мокро страх, слизько (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 171); Колонка стояла на горбику, тут було слизько, розлита вода позамерзала, легко було впасти (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 9).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
[sum.in.ua Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 353.]
