Сірничка

Сірничка, -ки, ж. 1) Спичка. Гн. I. 100. 2) Обгорѣлая уже спичка. Лубен. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СІРНИЧОК, чка, чол. Пестл. до сірник. Черкнув [Попенко] сірничком — і світ осіяв хату (Панас Мирний, I, 1954, 337); [Гнат:] Зрана з дому вибирався та й забув з собою сірничків узяти, прийшлося цілий день коло сіна робити, не куривши (Іван Франко, IX, 1952, 341); * У порівняннях. Все радів. Навіть лоша здається веселеньким, хоч і тремтить на своїх тоненьких, як сірнички, ногах (Гнат Хоткевич, I, 1966, 126). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 231.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Сірничка, -ки, ж. 1) Спичка. Гн. I. 100. 2) Обгорѣлая уже спичка. Лубен. у.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СІРНИ́К, а́, ч. 1. Тонка дерев’яна паличка з голівкою із легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. Згорнувши солому, він поліз у кишеню, вийняв сірника… черкнув — не горить… (Коцюб., І, 1955, 443); Один сірник — і все палає, Що будувалося роками (Гірник, Сонце.., 1958, 204); * У порівн. Вусаті сталевари І я, поет, відразу зайнялися Від слів отих, немов від сірника, Шаленим захватом(Рильський, II, 1960, 293). 2. тільки мн. Коробка чи інша упаковка з такими паличками. Усміхаючись, хлопець дістав з кишені сірники і став прикурювати (Гончар, Таврія, 1952, 91); Стара метушиться в темряві, як миша в пастці, ніяк не може намацати на карнизі сірників (Тют., Вир, 1964, 191); Треба неодмінно в першому ж населеному пункті закупити свічки й сірники (Смолич., II, 1958, 44). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 231.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

СПИ́ЧКА, спички, жен. Деревянный черенок с головкой из воспламеняющегося вещества, служащий длядобывания огня сильным трением. Серная спичка. Фосфорная спичка. Коробка спичек. Чиркнуть спичку илиспичкой.

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.

Ілюстрації