Рудня
Рудня, -ні, ж. 1) Мѣсто добыванія желѣзной руды. 2) Желѣзо-плавильный заводъ.
Сучасні словники
Ру́дня — металургійне підприємство в Україні у XIV — XIX ст., на якому з руди отримували залізо. Вперше термін «рудня» трапляється у грамоті Володимира Ольгердовича 1390 року.
Рудні з'явилися на Поліссі у XIV ст., прийшовши на зміну колишнім невеличким підприємствам з використанням ручних сиродутних горен. Особливістю рудні було використання для виробництва металу водяного двигуна. За допомогою водяного колеса приводили у дію міхи для нагнітання повітря у залізоплавильну піч (печі називалися горно, домниця, димарка), ковальські молоти, а також механізми, що подрібнювали залізну руду. Рудні будували поблизу річок.
РУ́ДНЯ, і, ж., рідко. Те саме, що рудни́к. Шахтарем на рудні був [батько], зазнав на світі багато фахів (Сос., II, 1958, 365); Випадок допоміг влаштуватись на цій же рудні до майстерні (Панч, О. Пархом., 1939, 26).