Іржати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:10, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Іржати, -жу, -же́ш, гл. Ржать. А кінь ірже, води не п’є, доріженьку чує. Чуб. V. 15.
Іржати, -жу, -же́ш, гл. Ржать. А кінь ірже, води не п’є, доріженьку чує. Чуб. V. 15.