Парубок
Парубок, -бка, м. 1) Парень, молодой человѣкъ. КС. 1887. VIII. 767. Уже вони не діти, а вже стали парубок і дівчина гарненькі великі вже поросли. Рудч. Ск. І. 118. 2) Холостой человѣкъ. Я думала, що він удівець та сам собі живе, а він ще й досі парубок. 3) Работникъ наемный. Мо, каже, останешся в мене за парубка? Чуб. ІІ. 7. Ум. Парубонько, парубо́чок. Чуб. V. 10.
Молодий чоловік; юнак. Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак (Іван Котляревський, I, 1952, 65); Попереду з веслом у руці, насвистуючи якусь пісеньку, шкутильгав босоногий парубок (Михайло Стельмах, II, 1962, 55).
Нежонатий чоловік. — Хіба ж ти не знаєш, що він не парубок, що він жонатий? — сказав батько (Нечуй-Левицький, II, 1956, 238). Старий парубок — немолодий чоловік, який ніколи не був одруженим. Як це сталося, що вона пішла за нього, вічного наймита, старого парубка, бурлаку,.. — і досі не знає (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14).
|}
Сучасні словники
па́рубок —
1) молодий хлопець; юнак; також нежонатий чоловік більш похилого віку; у народі — уособлення молодості, сили, краси: «Хороший парубок, хоч води напитися, та й досі не женився!»; об’єкт краси не зовнішньої, а внутрішньої: «Поганий парубок на вроду, та гарний на вдачу»; засіб характеристики: «Межи двома парубками дівчина баламутка». Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак (І. Котляревський); Стали парубок і дівчина гарненькі-великі, вже поросли (казка); У нас така приповедінка: де парубок, там і дівка (М. Номис); Біда з такими парубками: ще не підріс свині під хвіст, а вже біжить за дівками (І. Франко); У парубка одна гадка, а в дівки десять (приказка);
2) стари́й па́рубок — немолодий чоловік, який ніколи не був одруженим; у народі така парубоцька доля не схвалювалася: «Лисий кінь — краса, лисий парубок — біда»;
3) парубча́к, парубі́йко — ужиткові назви хлопців підліткового віку.
Ілюстрації
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=59hbXwAULIU
Див. також
https://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BE%D0%BA
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 80. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 434. Див. Довідка:Стиль
