Очкур

Очкур, -ра, м. 1) Шнурокъ, вдѣваемый въ штаны для ихъ поддержанія, гашникъ. Чуб. VII. 46. КС. 1893. V. 279. Штани на йому без очкура й матні. Стор. М. Пр. 169. З переляку очкур луснув. Ном. Били мене скілько влізло очкур перервали. Чуб. 2) У мѣщанъ: презрительное названіе крестьянина. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій, а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОЧКУ́Р, а, чол. Пояс або шнур, яким стягують штани або шаровари для підтримання їх. Якби вам той чорт пострічався, то у вас з переляку, мабуть, очкур би луснув (Марко Вовчок, VI, 1956, 260); Дід хутко зсунувся з печі на лежанку, підтягнув на білих штанях очкур (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 15); Од напруги порвався очкур на товстеннім череві.. пана (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 55); Наплів батько бриля свому сину, 3 посторонка зробив очкура (Степан Олійник, Вибр., 1957, 340).