Імати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:09, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Іма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. іми́ти, іму́, ме́ш, гл. 1) Брать, взять, поймать, хватать, схватить. Ном. № 6889. Наперед невода риби не імати. Ном. № 2603. Як заверли мрежі, імили двіста штири риб. Гн. І. 124. Ой казав пан круль Варвару імити. МУЕ. III. 52. 2) — віри. = Няти віри.
