Набгати

Набга́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Многое согнуть, свернуть. 2) Набивать, набить въ большомъ количествѣ; напичкать. Набгав повну кишеню горіхів.

Сучасні словники

НАБГА́ТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Нам'яти, наробити жмутків із чого-небудь.

2. Жужмом напхати, наскладати чогось у що-небудь.

Приклад Набгали мішок конопель набгом (Словник Грінченка).

3. Поступово зібрати, надбати.

Приклад — І навіщо ви отаку силу книжок набгали? — звернувся до мене пан становий (Панас Мирний, IV, 1955, 371); — Антоніно Павлівно! Я не стану вам говорити компліментів, бо скільки б я їх не набгав, усі будуть непридатні (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 56).

Ілюстрації

Джерела та література

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 12.