Рюмати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:22, 23 листопада 2018; Kpchernichenko.im18 (обговорення • внесок)
Рю́мати, -маю, -єш, гл. Плакать. Та годі тобі рюмати.
РЮ́МАТИ, аю, аєш, недок., розм. Плакати. — Нас перекинув [візник], а сам ще й рюмає! — ще дужче розсердився пан (Агатангел Кримський, Вибр., 1955, 94); Жінка сиділа навпочіпки біля дочки, умовляла її: — Ну, Люсю, ну, золотко... Тато нас чекає... — Спатоньки, — рюмала Люся (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 267).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
