Загнати

Загнати, -ся. См. Заганяти, -ся. ЗАГАНЯТИ 2, яю, яєш, . Примушувати кого-, що-небудь увійти кудись, у щось; протилежне виганяти. Чути було, як вершники вилаялися, заганяючи коней у брід (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 97);

//Заганяти (загнати) душу в п'яти — дуже лякати кого-небудь, викликати раптовий страх. Налетів порив вітру, всю ту масу дощу хлюпнув на стіни хат, змив з них глину, ..заганяв боязкі душі [людей] в самісінькі п'яти (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 445); Заганяти (загнати) на слизьке кого — створювати кому-небудь труднощі, ставити когось у скрутне становище. [Трохим:] Годі, тату, вигадувать!.. Бо коли вже діло піде на витівки, то ще хто його зна, хто з нас кого зажене на слизьке!.. (Марко Кропивницький, IV, 1960, 226); Заганяти (загнати) у могилу (на той світ і т. ін.) — бути, ставати причиною чиєї-небудь передчасної смерті. 

// Виснажити, змучити роботою, багатьма дорученнями. — Заганяють тебе [табельницю]. Згадаєш моє слово, заганяють (Микола Р