Злючка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:30, 22 листопада 2018; Zihoncharenko.im18 (обговорення • внесок)
Злю́чка, -ки, об. Ум. отъ злю́ка.
Зміст
Сучасні словники
ЗЛЮ́ЧКА, и, чол. і жін., розм. Дуже зла, сердита людина.
"Злючка, потвора, носорог! І я ще, дурна, хотіла йому пробачити" (Іван Кочерга, II, 1956, 243);
"Кожного дня.. виходить ловити Романа з довгою лозиною стара панна-злючка" (Степан Васильченко, I, 1959, 59).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/zljuchka Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 607.