Мигатися

Мига́тися, -гаюся, -єшся, одн. в. мигну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Мерещиться, виднѣться, мелькать, мелькнуть. Мигається мені та Орлиха, мов у тумані. МВ. І. 122. Він хутенько вбіжить. Яка з нас під той час мигнеться: «Здорова була, дівчино!» MB. (О. 1862. III. 46).

Сучасні словники

МИГОТІТИ( МЕЛЬКАТЬ) , тить і МИГОТАТИ, оче, недок. Підсил. до мигтіти. Миготять в вікнах вершечки дерев, синій дим з тютюну снує у вагоні основу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 269); Здавалося, що рішення зовсім недалеко, так і миготить у голові, а от ніяк не спіймати його... (Олесь Донченко, V, 1957, 170); За вікнами лютує хуртовина, На припічку каганчик миготить... (Борис Грінченко, I, 1963, 107); А світло огнисте мигоче, пала Круг повного всяких розкошів стола (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 211).

Ілюстрації