Дячиха
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:08, 21 листопада 2018; Viandrieieva.im18 (обговорення • внесок)
Дячиха, -хи, ж. Жена дьячка. Ой, пробі! Очіпка хочу!... Пробі такого хочу, як на дячисі. Кв. II. 328.
Сучасні словники
ДЯЧИ́ХА, и, жін., розм. Жінка дяка (у 1 знач.). [Терпилиха:] Якби вийшла [Наталка] за дяка, — мала б вічний хліб; була б перше дячихою, а послі [потім] і попадею (Іван Котляревський, II, 1953, 17).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
.Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 451.
