Кінва

І. Кінва, -ви, ж. 1) Деревянная кружка. Кухарі ставлять по всіх столах дерев’яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев’яних, горілку, мед, пиво... Стор. II. 150. Взяв раз покуштував, удруге напився (пива), а втрете як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо. ЗОЮР. І. 204. 2) Ведро. Молодичка кароока... бігла з кінвами по воду. Федьк. Ум. Конівка.

ІІ. Кінва, -ви, ж. соб. Лошади. Бач, скілько кінви пасеться. Зміев. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Кі́нва (від давн.в-нім. channa — «глек»; можливо, через пол. konew)[1], зменш. коно́вка, коні́вка — дерев'яна посудина для пиття, великий дерев'яний кухоль[2][3]. Технологія виготовлення кінви може бути різною: її або виточують з одного шматка дерева, або складають з окремих дощечок аналогічно дерев'яним відрам, бочкам і діжкам.

Кінва мала форму зрізаного конуса висотою від 20 до 40 см. Клепки скріплювали два плоских обручі, одна з клепок мала ручку[4]. Деякі кінви споряджали відкидними кришками: їх використовували не тільки для пиття, але й для зберігання і перенесення рідин.

Кінви були в широкому вжитку до початку масового виробництва металевих кухлів, але їх виробляють й досі: як незвичайні сувеніри і як оригінальні пивні кухлі.

Інші значення

кінва; ч.

«Кінвою» («коновкою», «конівкою») в деяких діалектах української мови можуть називати відро[2][5].

Ілюстрації

Див. також

Академічний тлумачний словник української мови