Женити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:59, 20 листопада 2018; L.varchenko (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Жени́ти, -ню́, -ниш, гл. Женить. Женить би вас, щоб не брикали. Ном. № 10229. Ой стара нене, чом не жениш мене? На що тебе, сину, молодим женити? Макс. (1849). 160.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖЕНИ́ТИ, женю, жениш, недок. і док., перех. З'єднувати шлюбом чоловіка з жінкою. Вдова осталась не сама, А з сином парубком; женити Його збиралась восени (Тарас Шевченко, II, 1953, 253); Може, женять когось — подивлюсь, підійду, може, давніх знайомих між ними знайду (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 77). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 519.

.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Жени́ти, -ню́, -ниш, гл. Женить. Женить би вас, щоб не брикали. Ном. № 10229. Ой стара нене, чом не жениш мене? На що тебе, сину, молодим женити? Макс. (1849). 160. Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 478.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Жени́ти, ню́, ниш, гл. Женить. Женить би вас, щоб не брикали. Ном. № 10229. Ой стара нене, чом не жениш мене? На що тебе, сину, молодим женити? Макс. (1849). 160. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 478.


[1]