Єхидкуватий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:44, 20 листопада 2018; L.varchenko (обговорення • внесок)
Єхидкуватий, -а, -е. Ехидненный, злой и лукавый. Хто врозуміє єхидкувату простоту. Греб. 323.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Теж саме, що і єхидний. ЄХИ́ДНИЙ, а, е. Пройнятий злістю, хитрістю, лукавством (про людину). [Храпко:] Він і мені все здавався єхидним, щось дуже вже падав передо мною... (Панас Мирний, V, 1955, 203); Не була вона ні скупою, ні єхидною, а була доброю і чутливою (Олександр Довженко, I, 1958, 191); // Який містить у собі таємний намір зачепити, образити. Максим єхидним голоском зупинив свого друга (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 65); Єхидна посмішка світилась в очах вершників (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 18).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=0TAV39VrMjI
