Напірник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:28, 18 листопада 2018; Vvshyrma.fpmv18 (обговорення • внесок)
Напірник, -ка, м. 1) Исподняя наволока пуховика, подушки. Сим. 133. Вас. 192. 2) Пеналъ.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НАПІРНИК, а, чол. Мішок із щільної тканини, куди насипають пір'я для подушки або перини; насипка. Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити (Панас Мирний, IV, 1955, 297); Вона поклала для мене свіже рядно і подушку в червоному напірнику на вузьку лаву (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 14).
Ілюстрації
|
|
|
