Тихомирний
Тихомирний, -а, -е. Спокойный, тихій. Серце кволе, тихомирне. К. Дз. 236. Нас тройко тихомирних у хаті. Г. Барв. 372.
Зміст
Академічний тлумачний словник (1970-1980)
ТИХОМИ́РНИЙ, а, е, розм. 1.Тихий, сумирний. Нас тройко тихомирних у хаті. Всі вкупі робимо (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 372); Якою тихомирною дівчинкою була лісовичка..! (Олесь Донченко, V, 1957, 71). 2.Спокійний, неквапливий. Розмовами з Смотрицьким він жив навіть і тоді, коли лише сподівався на них, готувався до них. А в тихомирній розмові — спочивав душею й тілом (Іван Ле, Наливайко, 1957, 120); Який навіває спокій. І тихомирний сонячний пейзаж Кругом нас непомітно обступає... (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 53); Який умиротворяє. Гнат.. відчув, як спадає йому на серце тихомирний спокій (Петро Панч, В дорозі, 1959, 49).
Іллюстрації
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=r-fMwayQSBI
Див. також
https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%82%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/tykhomyrnyj Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 133.
