Обвіватися

Обвіватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обвіятися, -віюся, -єшся, гл. Обвѣваться, обвѣяться, быть обвѣваему, обвѣянному; быть оббитому вѣтромъ. Весна раз красна.... обвіялись мої квіточки.... залюбки вітрець обшморгав замість іграшки. Г. Барв. 128.

https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BE%D0%B1%D0%B2%D1%96%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F

обвіватися

-а́юся, -а́єшся і обві́юватися, -ююся, -юєшся, недок., обві́ятися, -і́юся, -і́єшся, док.

1) Відриватися, відпадати під подувом вітру; обсипатися.

2) тільки недок. Пас. до обвівати і обвіювати.

обвіватися

[обв'іва/тиес'а]

-а/йеіц':а, -а/йуц':а

обвіва́тися дієслово недоконаного виду

 обвівати -а́ю, -а́єш і обві́ювати, -юю, -юєш, недок., обві́яти, -і́ю, -і́єш, док., перех.

1) Обдавати, охоплювати подувом, повівом вітру, струменем повітря і т. ін.; овівати, обдувати. || безос. || Обдавати, обсипати курявою, пилом, вкривати кіптявою і т. ін. || Віяти з усіх боків (про запахи); обдувати, опахувати. || перен. Охоплювати певними почуттями. || безос.

2) Махаючи чимось, викликати рух повітря навколо кого-, чого-небудь; обмахувати, опахувати.

3) рідко. Обдаючи подувом, відривати, відділяти що-небудь.